Читали маніфест?

Ну і нарешті - Я. Обережно. Під катом - нецензурна лексика і розбір вищезгаданого маніфесту.

Я - громадянин своєї країни!

За останні роки Я пройшов через успіхи та невдачі, надії та розчарування, сподівання і втрати.

Я обирав різних політиків, і в 2004 сильно відмежувався від вибору - вимкнувши телебачення в своєму житті. Бачу я окрім необмежених можливостей створення виробництва всередині країни, самонавчання, вдосконалення себе коханого, - незадовільну економічну ефективність сьогоднішньої політичної системи.

Я незацікавлений в політиці, але не розчарований в політиках.

Я не хочу міняти ставлення до політиків - вони цілком заслуговують мого ставлення до них.

Я змінююсь на краще.

Я не нова влада. Мої світогляди і дії будують сильну Україну.

Я не буду голосувати, бо відсутня економічна ефективність голосування в моєму випадку. Для того, щоб віддати свій голос - мені потрібно подолати ~1300 км.

Я нічого не запитую. Я констатую факти. Я вказую на реальні проблеми. Я вимагаю рішень.

Я не буду контролювати виконання обіцяного. Я не вірю в обіцянки. Я буду протистояти порушенню моїх прав і прав моєї сім'ї.

Я не хочу впливати на політику, бо не вважаю себе компетентним політиком. Я живу в Україні. Я хочу, щоб мої діти жили щасливо і роблю для цього все можливе.

Я творю свою Країну.

Днями тут "заповнював" текстами новорічно-різдвяні листівки родичам і не тільки.

Що цікаво - для одних написати слова привітання - справа кількох секунд, - для інших - простіше арматуру руками на морозі гнути.

І по суті - побажання в переважній більшості - +- однакові. От тільки комусь їх бажати - легко. А декому - опір внутрішній якийсь.

Комусь хочеться побажати побільше, а комусь - одне слово і то воно видавлюється десь із глибин свідомої несвідомості.

Для одних - листівка нагадує офіційний лист "На загальних зборах ми прийняли рішення" (с)"Свидетель на свадьбе", для інших - просто вражаюча енергія виливається в абсолютно неформальний стиль.

Для когось листівка підписується "Таня + Андрій", а для когось "Андрій + Таня". І що цікаво - навіть в цьому існує випадковість, тобто десь свідомо пишеш своє ім'я першим, а десь несвідомо робиш помилку і пишеш своє ім'я першим. А комусь внизу дописуєш "і Ласка".

Взагалі цікаві почуття виникають при заповненні тих листівок. Лише одна листівка серед пачки інших може зробити так, що маршрутка, яка везе стандартно тебе додому в день "потрібно написати привітання" їде в інший бік + на роботі кількість завдань виростає в таку кількість, що прихід додому в 4 ранку "заважає" вчасно написати привітання.

Ех... Житіє моє... (с)"Пёс смердячий"

Спонсор повного тексту в RSS - @jarofed

Думаю, весь активний народ вже бачив відео офіційного відкриття Київського дельфінарія.

Не бачили?

Насолоджуємось.

5-та ранку...

Хорошої Вам п'ятниці.