Коментарі

Ви є тут

Коментарі

Первинні вкладки

    Багато разів задумувався над тим, що написане мною рідко коментують
    І справді, проанаізувавши кількість коментарів на різних власних блогах, зрозумів - не пишу я для цього

    Власні статті в основному виглядають або як інструкція до дії, або елемент документації, або щось інше, що не потребує коментування.

    я

    Більш глибокий аналіз привів мене до думки, що я банально рідко пишу статті, які потребують або доповнення, або критики. Можливо це випливає з моєї власної зверхності, яка відлякує коментаторів...

    Загалом - часом мене це чіпляє і непокоїть, але в основному - ні.
    Маю звичку - заходити в гості і при цьому не дуже сам полюбляю приймати в себе гостей. Мабуть саме це і несе в моїх текстах якийсь фоновий відбиток, який не дає місце коментарям.

    Хоча, якщо дивитись на ефект твітера, або фейсбука - бачу, що мої друзі, знайомі, чи просто "онлайн друзі" полюбляють якщо не коментувати, то банально - лайкати те, чим я заповнюю простір власних стрічок.
    Також, пригадую свої офлайнові виступи на кемпах - було дуже багато і коментарів і запитань, від чого в мене було як багато здивування, так і часом невпевненості в власних знаннях щодо можливості відповісти на запитання, або навіть підтримати думку.
    Роблю висновок, що те, що я розповідаю вживу має серйозну відмінність від того, що я пишу. В написаному - багато можливості перечитати перед відправкою, зробити певні корективи і більше часу вибрати те чи інше слово для того, щоб висловити свою думку. Тоді як вживу, дивлячись в очі людям - дуже важко тримати "марку" і тоді проявляється моє більш чітке... Моя невпевненість, моя неідеальність.

    Я не знаю, що мені робити з роздумами, які прийшли в мою голову(чи серце) цим холодним весняним вечором, але спостерігаю, що блогінг як такий в останній в моєму розумінні змінився. Не йдеться мова про те, що я буду зупинятись цим займатись - тайпати і формувати слова в речення з власних думок мені мабуть не набридне ніколи, але стиль і підхід в останній час в мене точно змінились.

    Я став менше коментувати на "чужих" блогах. Хай пробачить мене Ярослав, але я вже точно не несу прапор першості коментування блогосфери. Я став жадним в цьому. Я і далі читаю більшість, що пишуть улюблені мною блоги. Я натискаю Like+Share в рідері, я ретвічу цікаві роздуми і думки в твітері, я роблю перепублікації в фейсбуку. Але кудись пішов мій запал, моя неймовірна впертість в написанні комусь чогось, що вперше виникло в моїй голові.
    Зараз все якось змінилось і навчання на психотерапевта, а якщо бути більш точним - на гештальт-терапевта, відклало свій відбиток на моє життя. Я почав буквально давати собі більше часу для створення чогось нового. Так пропали коментарі. Вони залишились десь там, в першому враженні про прочитане, перетворились в Like+Share, часом виникають в різних соціальних мережах, але точно переросли в щось інше, що я зможу сформувати в більш чітку фігуру мабуть трошки пізніше.

    Щодо написання текстів на блоги, яких в останній час стало трошки більше - це чітко розділилось по тематикам. Все, що стосується веброзробки і зокрема Друпал - перекочувало на http://druler.com - давній домен, який в свій час планувалось робити спільно з Романом . Технічні статті залишились на ІТ блозі, щоправда домен перекочував на http://itua.name - вирішив вийти з домену http://ukrweb.info , який потроху готую до великого проекту всеукраїнського маштабу.

    Поліграфічні статті перекочували на http://printing-art.com.ua , який готувався вже давно, але виріс в реальний і спеціалізований проект лише кілька днів тому. І то причина створення цього проекту - перехід із поліграфії безпосередньо в веброзробку.
    Також в моєму активі присутній блог про мистецтво, який дістався мені у спадок від @vovanada і наразі я лише в роздумах щодо того, яким від повинен бути. Буду вдячний за пропозиції щодо співпраці по цьому блогу.

    Цей блог, а саме http://podanenko.com - в моєму розумінні - дійсно приватний і особистий, який планую перетворити і перетворюю потроху в блог гештальт-терапевта, так як моє навчання вже далеко перевалило за екватор і я нарешті готовий до приватної практики - благо досвід вже є і мої власні успіхи, про які постійно чую від учасників навчальної програми і спеціалізації дають мені багато впевненості в цьому починанні. Тому, якщо в когось з Вас, мої шановні читачі є бажання зробити своє життя дещо іншим, чим воно є зараз - ласкаво прошу до мене на терапію.

    Якщо спробувати охарактеризувати мене як терапевта, то мабуть основними характеристиками є моя чутливість, яка, як кажуть є дуже хорошим показником терапевта, але важкою для мене, бо приходиться переживати цілу гамму почуттів, які не завжди є легкими до переживання.
    Також я досить провокативний і спокушаючий терапевт, часом той, хто порушує границі. Я не знаю, чи є це хорошою рисою терапевта, але в контексті власного життя даний момент дозволяє мені долати невпевненість в собі і якось переживати тривогу і сором в перших кроках знайомства, а крім того дозволяє клієнту зрозуміти, де закінчується він і починаюсь я.

    Перечитав таки статтю перед публікацією і зрозумів, що на цьому мої характеристики далеко не закінчуються. Мабуть таки текст дуже мало дає простору для маневрів - реальні стосунки набагато глибші і багатші.



    PS. Поки писав цей текст, задумався, про що він.
    Спочатку вирішив перечитати його перед відправкою на публікацію, але після кількох секунд роздумів вирішив цього не робити - мабуть не дуже хочу щось змінювати, бо нечасто тексти, які народжуються в моїх руках відображають дійсно той стан речей, який відповідає моєму внутрішньому стану.

    Коментарі

    Тут навіть кнопка коментарів така, що її не відразу й побачиш... Все, так би мовити, сприяє "некоментуванню".

    А взагалі, цікаво спостерігати, як сильно змінюються інтереси людей. Як за доволі короткий час людина може перейти від принципово технічної тематики (те, що превалювало на укрвебі) до переважно психологічної.

    До речі, такий стиль статей, як у цієї, спонукають коментування. :)

    Технічна, сам розумієш, нікуди не ділась... Це все ще головний напрямок мого осмисленного життя і проект буде розвіватись і далі, можливо в більш комерційному руслі, але буде це точно.

    Щодо інтересів - так, дійсно, вони в останній час справді змінились дуже і дуже. Мабуть варто сходити і за "чашкою" пива більш широко поспілкуватись.
    Радий тебе бачити на теренах цього блогу...

    Вважаю, що найкращий засіб для коментарів, це коли сам коментуєш інших. Але наші блохєри такі люди, що люблять лише, щоб всі коментили їх але всім пофіг інші.
    Хоча, виходячи з суті посту, тобі наразі ітак всерівно чи будуть коменти чи ні:)
    А загальний настрій запису такий, що треба просто відпочити від інетодіяльності. Я якось і сам про таке думаю, надоїла вся ця благочинність в інеті:)))) Воно по суті не є потрібне людям, а свій час вбиваєш замість того щоб зайнятись якоюсь прибутковою роботою...

    багато коментував я...
    Ярослав знає. Та й не тільки він...

    Приємно вражений твоєю присутністю на цьому блозі

    "Можливо це з випливає з моєї власної зверхності" - приберіть там одне "з". Насправді цінно бути собою, у статтях, чи у полеміці "очі в очі". Тому не знаю варто переробляти щось написане до. Можна редагувати, звісно ж, але бути ідеальним - не можливо. Коментарі - це, насамперед, повага. Лайкати можна і за гроші, зараз сервісів по тому купа купезна, а от зрозумілі і вартісні коментарі - дефіцит. Думаю не головне, що їх поменшало, головне те, що вони стали цінніші.

    Дякую...

    Propeople Expert



    Останні коментарі

    Персональна сторінка - @podarok - IT - діалоговий терапевт, гештальт терапевт - Андрій Поданенко

    2573841.10674325.1268921397.67568a6a3828d47f6ba313354812e5c9